Розробка уроку з образотворчого мистецтва

ОБРАЗ. МИСТЕЦТВО 5 КЛ УРОКИ 1-2. ВИДИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Мета:

•   навчальна: ознайомити учнів із видами візуальних (образотворчих) мистецтв, головними засобами виразності в них; надати пропедевтичні знання про художній образ; навчити розрізняти твори мистецтва за їх видами;

•   розвивальна: розвивати вміння насолоджуватися спогляданням творів образотворчого мистецтва, аналізувати їх; формувати естетичні почуття, смак; активізувати ініціативу учнів;

•   виховна: виховувати зацікавленість творами образотворчого мистецтва. Оснащення

•   Матеріали та інструменти: будь-які графічні матеріали (олівці, гелеві (кулькові) ручки, фломастери та ін.), гумки.

•   Зоровий ряд: репродукції творів художників-графіків та художників-живописців; фотозображення творів декоративно-прикладного (декоративно-ужиткового) мистецтва (писанок, вишивок, керамічних виробів, іграшок та ін.) та скульптури.

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку Образ. мистецтво 5 кл Види образотворчого мистецтва

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Учитель. Мистецтво наповнює життя кожної людини щомиті: ми читаємо книжки, слухаємо музику, відвідуємо музеї, переглядаємо театральні вистави та кінофільми; багато хто грає на музичних інструментах, співає, танцює або малює. Мистецтво збагачує людину, робить її життя цікавішим, щасливішим. Саме про такий вплив мистецтва на життя сучасної людини та всього суспільства ми говоритимемо сьогодні на уроці.

Девізом наших уроків цього навчального року стануть слова видатного німецького драматурга та поета Бертольда Брехта: «Усього потрібно вчитися. Мистецтво — не виняток».

•   Чи згодні ви з цим висловлюванням?

Випереджальне завдання

Учитель. Упродовж уроку ви заповнюватимете таблицю про особливості кожного виду мистецтва.

Особливості видів мистецтва

З уроків образотворчого мистецтва у початкових класах вам уже відомі ці види мистецтва, але давайте ще раз пригадаємо їх та видатних митців, які створювали шедеври у кожному з цих видів мистецтва.

3. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Створювати твори мистецтва може не кожен, а розуміти їх можуть навчитися всі. Мистецтво — одне з найважливіших і найцікавіших явищ у житті суспільства, невід'ємна складова людської діяльності.

Мистецтво зародилося у первісному суспільстві (малюнки у печерах, різьблення на кістці та камені, ритуальні танці та ін.). Завдяки особливостям упливу на людину (чуттєва безпосередність, емоційна насиченість, ідейна спрямованість) мистецтво стало однією з найважливіших складових духовної культури суспільства. Від моменту виникнення мистецтво набувало найрізноманітніших форм, щоб утілити ідеї, думки й відчуття людей. Проте у різних видах мистецтва процес створення художнього образу різниться.

Кожному виду мистецтва притаманні свої специфіка, свої завдання, а також свої засоби та прийоми для розв'язання цих завдань. Усі види мистецтва мають свою мову та своєрідність художніх можливостей.

Розберімося спочатку з видами візуального мистецтва, яке містить:

*   образотворчі види мистецтва, що відтворюють візуально сприйману дійсність — чи то за допомогою реальних тривимірних об'ємів (скульптура), чи то шляхом їх зображення на двовимірній поверхні (живопис, графіка, фотомистецтво);

•   необразотворчі види мистецтва (архітектуру, декоративно-прикладне (декоративно-ужиткове) мистецтво і художнє конструювання, де зорово-просторові форми зазвичай не передбачають аналогій у реальності).

Оскільки основним засобом створення художнього образу у графіці є найпростіший для людини спосіб відтворення побаченого — лінія, крапка, штрих, пляма, що творять контур предмета або фігури,— графіку вважають основою всіх видів образотворчого мистецтва.

♦   Як ви вважаєте, звідки походить назва цього виду мистецтва?

Графіка — це вид мистецтва, назва якого походить від грецького слова, що в перекладі означає «пишу, дряпаю, малюю». Одним із різновидів графіки є малюнок — найдавніший її вид, з якого і почалося зародження образотворчого мистецтва.

Малюнки можна знайти у наскельному живописі доби неоліту, античному вазописі, середньовічній мініатюрі. Від часів Відродження малюнок набув самостійного значення у формі ескізів, альбомних замальовок, етюдів, які виконують за допомогою олівця, вугілля, крейди, сангіни, різних сортів чорнил, туші, акварелі та ін.

Розгляньмо репродукції деяких робіт, що виконані відомими художни-ками-графіками.

Одним з наивидатніших художників світу, який приділяв багато уваги графіці, є Леонардо да Вінчі — італійський учений та інженер, винахідник та художник, архітектор та анатом, одна з найвизначніших постатей італійського Відродження. Нам Леонардо передусім відомий як художник, хоча сам да Вінчі в різні періоди свого життя вважав себе передусім інженером або вченим. Він приділяв образотворчому мистецтву не так уже й багато часу і працював поволі. Тому художня спадщина Леонардо кількісно незначна, до того ж деякі його роботи втрачені або пошкоджені.

Внесок цього митця у світову художню культуру є важливим навіть на тлі тієї когорти геніїв, яку дало італійське Відродження.

Роздивіться уважно репродукції графічних робіт Леонардо да Вінчі — «Автопортрет», «Ветрувіанська людина», «Голова жінки» (демонстрування наочності).

В українському образотворчому мистецтві Тарас Григорович Шевченко відомий не тільки як чудовий живописець, а й як видатний графік. Найвідомі-шими графічними його творами є серія офортів «Мальовнича Україна» (1844), у якій художник відобразив історичне минуле й сучасний йому народний побут та красу природи України {демонстрування наочності).

Ще одним видом образотворчого мистецтва є живопис. Не варто перекладати слово «живопис» українською. Це слово досить зрозуміле й означає «живо писати». Тому живопис (франц. peinture, англ. painting, болг. живопис, польськ. malarstwo, чеськ. malirstvi) — вид образотворчого мистецтва, пов'язаний із передаванням зорових образів нанесенням фарб {акварельних, гуашевих, олійних, темперних, акрилових та ін.) на тверді або гнучкі поверхні, а також твори мистецтва, створені у такий спосіб.

Світ навколо нас — багатобарвний, і це багатство передає саме живопис, мовою якого є колір. Багато століть малюнок та живопис були невід'ємними один від одного. У XIX столітті розмежування живопису та графіки поглибилося й завершилося завдяки творчості імпресіоністів, які нічого не передавали поза кольором, для яких усе лінійне було другорядним. Не малюнок, а кольорові співвідношення предметів, що зображують, стають основним носієм естетичного сенсу живописних творів. Живопис отримує незалежність від малюнка, який раніше був його головною метою, наближаючись до музики.

Розгляньмо репродукції робіт художників-живописців.

Одним із засновників імпресіонізму є Клод Моне, який наприкінці 1872 року написав знаменитий пейзаж «Враження. Сонце, що сходить». Саме ця картина {impression у перекладі з французької означає «враження») і дала назву цілому художньому напрямку та митцям, які в ньому працюють. Картину Моне було продемонстровано публіці на першій імпресіоністській виставці 1874 року (демонстрування наочності).

Видатним живописцем українського походження є Ілля Юхимович Рєпін, який залишив по собі багату й різноманітну мистецьку спадщину: його ранні розписи церков в Україні, на жаль, було знищено під час війни; численні жанрові, побутові картини, портрети і твори на історичні теми зберігаються в музеях Росії, України та приватних колекціях. Найвідомішими роботами І. Репіна є «Бурлаки на Волзі», «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (один варіант у Санкт-Петербурзі (Російський музей), другий — у Харківському державному музеї образотворчого мистецтва), «Іван Грозний і син його Іван» {демонстрування наочності).

Інакше виглядають скульптурні твори. Скульптура (лат. sculptura, від sculpo — вирізую, висікаю) — ліплення, пластика; вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконані із твердих чи пластичних матеріалів. Скульптура зображує здебільшого людину, рідше — тварин, її головні жанри — портрет, історичні, побутові, символічні, алегоричні зображення, анімалістичний жанр. Художньо-виразні засоби скульптури — побудова об'ємної форми, пластичне моделювання (ліплення), розробляння силуету, фактури, інколи кольору.

Матеріали скульптури — метал, камінь, глина, гіпс, деревина, лід, сіль і т. ін. Методи обробляння матеріалу — лиття, кування, карбування, ліплення, різьблення, висікання та ін. Скульптор, виконуючи будь-яку роботу, передусім ліпить у зменшеному вигляді макет (модель) з воску чи вологої глини. Цей макет (ця модель) утілює ідею майбутнього твору майстра. Потім, керуючись макетом або моделлю, він розпочинає роботу над самим твором.

Без попереднього ліплення глиняного оригіналу й виливання його гіпсового зліпку не обходиться створення жодного більш-менш значного твору скульптури — кам'яний він чи металевий. Щоправда, деякі скульптори (наприклад, Мікеланджело) працювали одразу з мармуром, але наслідування їх прикладу вимагає від художника надзвичайної технічної досвідченості, і все одно (за такого сміливого підходу до робити) він ризикує на кожному кроці припускатися невиправних помилок.

Ми згадали прізвище Мікеланджело Буонарроті — видатного італійського скульптора, живописця, архітектора та поета. Основні прикмети творчості Мікеланджело як скульптора — монументальність і пластична потужність, внутрішня напруженість і драматизм образів, благоговіння перед людською красою. Його найвидатнішими скульптурними творами є «Вакх» і «П'єта» (демонстрування наочності).

Зараз ми познайомимося з творами ще одного видатного скульптора — Івана Георга Пінзеля — галицького скульптора середини XVIII століття, представника пізнього бароко та рококо, фундатора львівської школи скульпторів. Пінзель створював свої статуї для католицьких костелів і греко-католицьких церков. Роздивіться фотозображення скульптур, створених цим майстром,— «Святий Юрій» (на парапеті Собору Святого Юра у Львові), «Ангел», «Жертвоприношення Авраама» (Музей Пінзеля, Львів). Твори Пінзеля відзначаються емоційністю та динамікою, наданням створеним формам життєвих рис (демонстрування наочності).

З усіх мистецтв, з якими спілкується людина упродовж свого життя, декоративно-прикладне (декоративно-ужиткове) мистецтво чи не найпоширеніше. Воно виникло в глибині століть, але й у наш час є однією з найважливіших галузей народної творчості. Його історія в усі часи була пов'язана з художніми ремеслами, художньою промисловістю, з діяльністю професійних художників і народних майстрів, а з початку XX століття — також із художнім конструюванням.

Декоративно-прикладне (декоративно-ужиткове) мистецтво — це галузь декоративного мистецтва, яка відповідає за створення художніх виробів, що мають практичне застосування, а також художнє обробляння (оздоблення) побутових предметів (меблі, тканин, знарядь праці, одягу, посуду), а також створення прикрас, іграшок і т. ін.

Невичерпними є форми декоративно-прикладного (декоративно-ужиткового) мистецтва: різьблення по деревині та обробляння металу; вишивання й розписування тканин; плетіння з соломки чи лози; виготовлення виробів із кістки, каменю, скла, глини; обробляння дорогоцінного та напівдорогоцін-ного каміння; виготовлення іграшок та багато чого іншого. Досить часто в прикладному мистецтві поєднуються скульптура, живопис, графіка.

У декоративно-прикладному мистецтві завжди проявляються національні риси. В оздобленні різних предметів побуту розрізняють національні особливості, що відображають життєвий уклад, історію, культуру і навіть економіку народу. Коли йдеться про українське декоративно-прикладне (декоративно-ужиткове) мистецтво, то найчастіше згадують роботи народних майстрів — соковиту майоліку Опішні й косівську кераміку; яскраві килими з рослинним орнаментом, незабутню віртуозну вишивку, матове дерево Гуцульщини; барвисті розписи Петриківки; мерехтливі килими Решетилівки; полтавську вишивку й багато інших унікальних речей (демонстрування наочності).

4. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

Перевірка правильності заповнення таблиці «Особливості видів мистецтва»

5. Підбиття уроку. Образ. мистецтво 5 кл Види образотворчого мистецтва

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: розглянули у книгах, журналах, газетах, на листівках роботи різних художників — графіків, живописців і скульпторів; принести альбом, прості олівці, гумки, гуашеві фарби, пензлі.

3. Проголошення уроку завершеним.

ОБРАЗ. МИСТЕЦТВО 5 КЛ УРОК 3. З ЧОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ КАРТИНА. ФОРМАТ

Мета:

•   навчальна: ознайомити учнів з основами процесу створення живописних робіт; навчити правильно обирати формат майбутньої роботи;

•   розвивальна: розвивати уяву, уміння насолоджуватися творами образотворчого мистецтва, аналізувати їх; формувати естетичні почуття, смак; активізувати творчу ініціативу учнів;

•   виховна: виховувати зацікавленість творами образотворчого мистецтва, охайність під час роботи.

Оснащення

•   Матеріали та інструменти: прості олівці, гумки, гуашеві фарби, пензлі, ємності з водою, аркуші паперу, серветки для витирання рук і пензлів, клейонки.

•   Зоровий ряд: репродукції робіт художників (Е. Деґа «Урок танців», Жу І «Рододендрон» (або зразків китайського традиційного живопису гохуа), Рафаель «Афінська школа», О. Кипренський «Портрет Олімпіади Олександрівни Рюміної» та ін.).

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку Образ. мистецтво 5 кл Формат

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ Постановка та розв'язання проблемних питань

•   Як ви розумієте слова мистецтвознавця Олександра Альохіна: «І писати, і дивитись картину — мистецтво»?

•   Чи кожен може зрозуміти задум художника? Чому?

•   Як навчитися розуміти твори мистецтва?

•   Завдяки чому народжується твір мистецтва, який шлях він долає від задуму до втілення?

3. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Учитель. Нещодавно завершилися літні канікули. Кожен з вас, зустрівшись із друзями, обов'язково хоче поділитися враженнями від відпочинку. Сьогодні ви перенесете свої враження від канікул на аркуш паперу. Яким буде цей аркуш — ми згодом дізнаємося.

4. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Ми нечасто замислюємося над тим, як народжується картина. 

♦ 3 чого, як ви вважаєте, художник розпочинає роботу над твором?

Якщо інженер вирішить створити найсучасніший автомобіль, то навряд чи він вивчатиме креслення перших автомобілів. Швидше за все він звернеться до останніх сучасних розробок.

А ось художник — навпаки. Він творить, здебільшого спираючись на власний досвід, знання, уміння та вподобання. Уява художника змальовує безліч художніх образів, але щоб підкреслити кожний з них, щоб задум набув більшої виразності, художникові необхідно обрати формат майбутньої роботи.

Слово «формат» походить від слова «форма». Це форма того матеріалу, на якому буде виконано роботу. Здебільшого для творчих робіт на уроках образотворчого мистецтва ми використовуємо звичайні альбомні аркуші паперу. Але навіть тоді перед нами постає проблема — як розташувати цей аркуш: вертикально чи горизонтально?

Це ми говорили про звичайний альбомний аркуш. Художники використовують для своїх творів різні формати. Мабуть, ви відвідували художній музей.

де виставлено багато різноманітних картин. Є великі й зовсім маленькі, квадратні й прямокутні (китайські художники часто використовують витягнуті прямокутні формати), навіть овальні та трикутні.

Учитель демонструє репродукції художніх творів.

♦   Як ви вважаєте, навіщо художникам таке розмаїття форматів? Витягнутий угору формат надає зображенню стрункості й піднесеності.

Формат у вигляді прямокутника, розташованого горизонтально, зручний для зображення епічної дії. Надмірне збільшення формату за вертикаллю (як у роботах митців Китаю) перетворює зображення на сувій, а надмірне збільшення формату за горизонталлю вимагає застосування панорамної або фризової композиції. Обираючи формат, слід ураховувати, як розташовані основні об'єкти композиції — горизонтально чи вертикально, як розвивається дія сюжету — зліва направо чи вглиб картини або інакше.

Живописці часто застосовують овал як формат для зображення портрета людини, оскільки конфігурація овалу співвідноситься з овалом людського обличчя або контуром погрудного зображення. Зверніть увагу на портрет О. О. Рюміної, створений видатним живописцем Орестом Адамовичем Кипрен-ським. Завдяки овальному формату, який митець обрав для цієї роботи, глядач відчуває жіночність і ніжність зображеної на полотні Олімпіади Олександрівни Рюміної.

♦   Який формат обере кожен з вас для того, щоб передати свої враження від літнього відпочинку? Від чого залежатиме ваш вибір?

Перед початком роботи проведімо невеличку фізкультхвилинку.

Фізкультхвилинка

Учні виконують рухи за текстом вірша.

Всі піднесли руки — раз! 

На носках стоїть весь клас. 

Два — присіли, руки вниз. 

На сусіда подивись.

Раз! — і вгору, 

Два! — і вниз. 

На сусіда подивись.

Будем дружно ми вставати. 

Щоб ногам роботу дати. 

Хто старався присідати. 

Може вже відпочивати.

5. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

♦   Які формати картин ви бачили у музеях, на виставках?

♦   Чи зустрічали ви роботи незвичних форматів? Якщо так, то чи привернули вони вашу увагу?

♦   Які з цих форматів вам сподобалися найбільше? Чому?

♦   Який незвичайний формат ви оберете для власної роботи?

6. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ Виконання композиції «Мої літні враження»

із використанням незвичайного формату для передавання задуму

7. Підбиття уроку. Образ. мистецтво 5 кл Формат

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: принести кольоровий папір, ножиці, клей, пензлі для клею, альбоми.

3. Проголошення уроку завершеним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОБРАЗ. МИСТЕЦТВО 5 КЛ УРОК 4. ЯК СКОМПОНУВАТИ МАЛЮНОК В ОБРАНОМУ ФОРМАТІ

Мета:

•   навчальна: ознайомити учнів з поняттям «композиція», законами, які допомагають компонувати зображення в обраному форматі; актуалізувати знання з правил обрання формату зображення відповідно до задуму;

•   розвивальна: розвивати вміння аналізувати твори образотворчого мистецтва; формувати естетичні почуття, смак; активізувати творчу ініціативу учнів;

•   виховна: виховувати зацікавленість творами образотворчого мистецтва. Оснащення

•   Матеріали та інструменти: кольоровий папір, ножиці, клей, пензлі для клею, альбоми, серветки для витирання рук, клейонки.

•   Зоровий ряд: репродукції картин (Й. Курилас «На Гуцульщині»; І. Шишкін «Жито», «Полудень. Околиці Москви»; Ф. Шнайдер «Натюрморт із птахами, фруктами та овочами»; К. Петров-Водкін «Натюрморт із оселедцем»).

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку Образ. мистецтво 5 кл Скомпонування малюнок в обраному форматі

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

3. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Термін «композиція» зазвичай вживають у двох значеннях. З одного боку, композиція — це побудова художнього твору, яка обумовлена його змістом, призначенням і характером. З іншого боку, композицією називають і сам твір, тобто кінцевий результат діяльності художника. {Запис до словничків.) Композиція надає твору цілісності, організує та підпорядковує його елементи один одному й цілому. Ознайомимося з основними законами композиції та запишемо їх до словничків.

Підпорядкування компонентів композиції та композиційних засобів ідейному задуму твору. Цей закон вимагає цілісності, виразності, ідейності художнього твору та зобов'язує художника, щоб його композиція в усіх деталях підпорядковувалась ідейному змісту, розкривала ставлення митця до зображуваного та його захоплення.

Наявність композиційного центру. Композиційний центр містить головні компоненти, які розкривають ідею твору. Поміж основних прийомів, які дають змогу робити акцент на композиційному центрі (місці в картині, яке притягує погляд глядача), є грамотне володіння формами, лініями, кольором, світлотінню.

Учитель розповідає про композицію картини Й. П. Куриласа «На Гуцульщині», демонструє її репродукцію.

Співмірність усіх частин композиції між собою та щодо цілого. Згідно з цим законом художник має враховувати співвідношення об'ємів, кольорів, світла, тону й форми, а також ритму й пластики, руху чи стану спокою, щоб твір справляв враження єдиного цілого, відповідав ідейному задуму.

Закон цілісності композиції вимагає, щоб глядач сприймав її як неподільний твір мистецтва, у якому кожне зображення доповнює зміст. Цілісність залежить від здібностей художника підпорядковувати другорядне головному; створити такий твір, де кожну деталь можна сприймати як необхідну; доповнювати щось важливе для розвитку задуму. А ще є прийоми та правила композиції, яких художник обов'язково має дотримувати. На попередньому уроці ми вивчали поняття «формат». Пригадайте, які формати ви обирали.

Сьогодні ми навчимося розміщувати зображення в обраному форматі. Пам'ятайте: важливу роль мають обрані художником для твору типи формату. Художники часто використовують у композиції поняття «рама». Але це не рами, що обрамляють картини. Тут «рама» — композиційне явище, визначене всією конструкцією зображення як межа картини, на якій завершується композиційна цілісність. Для неї є характерними такі правила: об'єкт, зображений на однорідному полі близько до «рами», сприймається розміщеним близько до площини «рами» або навіть частково злитим із нею; об'єкт, зображений далі від «рами» до середини картинної площини, сприймається віддаленим углиб. Ви вже знаєте, що формат картини має відповідати її композиції, зміст якої добре компонується не в будь-якому розмірі картинної площини: витягнутий угору прямокутний формат підсилює монументальність зображення; формат, витягнутий по горизонталі, послаблює та сковує зображення.

Учитель розповідає про різні формати картин І. І. Шишкіна («Жито», «Полудень. Околиці Москви») і демонструє згадані репродукції.

А ще картини можуть викликати відчуття рівноваги та нерівноваги у композиції. Рівновага залежить від розташування основних мас композиції, організування композиційного центру, пластичної й ритмічної побудови композиції, пропорцій, колірних, тональних і фактурних взаємин окремих частин одна з одною та з цілим. Рівновага виявляється по-різному в асиметричних і симетричних композиціях. Наявність симетрії ще не гарантує врівноваженості композиції. Невідповідність симетричного елемента і площини (або диспропорція частин і цілого) робить її візуально неврівноваженою. Удало знайдену симетричну композицію сприймати легко, незважаючи на складність її побудови. Проте твердження, що симетрична композиція є виразнішою, є неправомірним. Історія мистецтва доводить, що асиметрично побудовані за законами гармонії композиції з точки зору художньої цінності жодним чином не поступаються симетричним композицям.

Навчальна вправа

Учитель. Порівняйте два натюрморти — Франса Шнайдера «Натюрморт з птахами, фруктами та овочами», Кузьми Сергійовича ІІетрова-Водкіна «Натюрморт із оселедцем». Який з них є статичним та врівноваженим, а в якому відчувається динаміка і відсутня рівновага? (Демонстрування наочності.)

Фізкультхвилинка

4. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

♦   Які закони композиції ви запам'ятали?

♦   Які композиційні прийоми використовують художники?

♦   Опишіть свої враження від картини «Жито» Івана Івановича Шишкіна.

5. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Виконання врівноваженої (неврівноваженої) композиції з геометричних фігур

Учитель. Створіть власні композиції, пам'ятаючи про закони та правила композиції. Виріжте з кольорового паперу різні геометричні фігури і спробуйте створити з них композицію: врівноважену або неврівноважену.

6. Підбиття уроку. Образ. мистецтво 5 кл Скомпонування малюнок в обраному форматі

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: звернути увагу на зовнішній вигляд та проаналізувати форми різних рослин; принести графічні матеріали (олівці, гелеві (кулькові) ручки, фломастери та ін.), гумки, альбоми.

3. Проголошення уроку завершеним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОБРАЗ. МИСТЕЦТВО 5 КЛ УРОК 5. БОТАНІЧНІ ЗАМАЛЬОВКИ

Мета:

•   навчальна: ознайомити учнів з поняттями «замальовка», «натура»; навчити уважно спостерігати за природою, малювати з натури об'єкти природи;

•   розвивальна: розвивати вміння насолоджуватися природою, аналізувати природні форми; формувати естетичні почуття, смак; активізувати творчу ініціативу учнів;

•   виховна: виховувати любов до природи та творів образотворчого мистецтва. Оснащення

•   Матеріали та інструменти: будь-які графічні матеріали (олівці, гелеві (кулькові) ручки, фломастери та ін.), гумки, альбоми.

•   Зоровий ряд: різні рослини та їх графічні замальовки (можливе використання листочків різних дерев), репродукції картин (К. Моне «Соняхи», Дж. Родефер де Кемп «Троянди», І. Шишкін «На дачі»).

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку Образ. мистецтво 5 кл Ботанічні замальовки

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

•   Пригадайте з програми початкових класів, що таке графіка.

•   Які твори ми називаємо графічними1?

•   Які матеріали та інструменти використовує художник-графік?

3. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Учитель (декламує вірш «Осінь» Катерини Перелісної)

Листячко дубове.                                 Айстри похилились,

Листячко кленове                                Ніби потомились,—

Жовкне і спадає                                   Сонечка немає.

Тихо із гілок.                                       Спатоньки пора!

Вітер позіхає,                                       А красольки в'ялі

В купу їх згортає                                 До землі припали.

Попід білу хату                                    Наче під листочком

Та на поріжок.                                     Вітер догоря.

4. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Сьогодні ми поговоримо про матінку-природу. Ми рідко замислюємося над багатством форм у навколишньому середовищі. А між тим, якщо уважно придивитися, всі предмети мають певну форму — просту або складну.

Погляньте на різноманітність природних форм (демонстрування наочності). Усі вони різняться, проте дуже цікаві. Зверніть увагу на дерева. Усі вони мають стовбур певної форми й розміру; кору, що відрізняється за малюнком; певне розташування гілок; певну форму листя.

Також рослини мають листя, схоже на мереживо (як полин чи амброзія), маленькі чи великі квіти (як волошка, соняшник чи ромашка).

А чи помічали ви, що вигляд рослини залежить від положення споглядача? Вигляд та розмір квітки змінюються, якщо подивитись на неї чи то згори, чи то лежачи на землі, чи то з вікна другого поверху. Форма квітки (ромашки, соняшника, лілії) хоча й залишається незмінною, але змінюється її сприйняття художником залежно від місця його розташування.

•   Уявіть себе справжніми художниками і придивіться до квітів, листя. Чи змінюється їх форма, якщо роздивлятися її з різних боків? Які зміни ви помічаєте?

Зауважте, як змальовує соняхи Клод Моне, як по-різному повернуті до глядача їхні голівоньки.

А які чарівні букети троянд змалював Джосеф Родефер де Кемгії Учитель демонструє згадані репродукції художніх творів.

•   Як ви вважаєте, чи цікаво було б дивитися на ці букети, якби всі троянди були однаково повернені до глядача?

•   Чи трапляється таке в житті?

•   Чи хотілося б вам передати у рисунку красу гілочки або квіточки, що ви бачите?

Тому сьогодні ми робитимемо ботанічні замальовки. Що ж таке замальовка?

Замальовка — малюнок з натури, виконаний переважно поза майстернею з метою збагачення матеріалу для значнішої роботи або задля практичного вправляння (може бути дуже деталізованою). {Запис до словничків.)

Часто художники, щоб закріпити навички у зображенні квітів (рослин), замальовують ту саму квітку (рослину) у різних положеннях. У такий спосіб вони працюють над натурою. Це ще одне нове для вас поняття, тому запишімо його до словничків.

Натура (у практиці образотворчого мистецтва) — те, що є предметом зображення для художника. {Запис до словничків.)

Старанне вивчення натури — одна з важливих умов переконливого, живого втілення митцем будь-якого реалістичного задуму.

Як ви зрозуміли, ми замальовуватимемо об'єкти природи з натури.

Фізкультхвилинка

5. ІНСТРУКТАЖ

Послідовність виконання роботи

•   Визначте місце майбутнього зображення на аркуші паперу.

•   Уважно роздивіться те, що маєте зобразити (визначте пропорції частин та загальну форму квітки або листочка).

•   Легкими рухами олівця намітьте майбутнє зображення, постійно порівнюючи його з натурою.

•   Видаліть за допомогою гумки всі зайві лінії.

•   З'ясуйте найсвітліші та найтемніші місця натури та тонові переходи між ними.

•   Не захоплюйтеся зображенням деталей, дивіться на зображення взагалі, постійно порівнюйте створюване зображення з натурою.

6. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Виконання ботанічних замальовок графічними матеріалами

7. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

♦   Що таке замальовка?

♦   Замальовки яких об'єктів ви сьогодні робили?

♦   Які матеріали використовували під час роботи?

8. Підбиття уроку. Образ. мистецтво 5 кл Ботанічні замальовки

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: розгляньте у книгах, журналах, газетах, на листівках роботи художників-графіків; принести кольоровий папір, гуашеві фарби, мило (або засіб для миття посуду), пензлі.

3. Проголошення уроку завершеним.

ОБРАЗ. МИСТЕЦТВО 5 КЛ УРОК 6. ГРАФІКА. ВИДИ ГРАФІКИ. ГРАФІЧНІ ТЕХНІКИ  

Мета:

•   навчальна: актуалізувати знання учнів про графіку як вид образотворчого мистецтва; навчити розрізняти види графіки та графічні техніки виконання робіт; ознайомити з технікою монотипії, навчити виконувати роботи в цій техніці;

•   розвивальна: розвивати творчу уяву, уміння насолоджуватися творами графічного мистецтва, аналізувати їх; формувати естетичні почуття, смак; активізувати творчу ініціативу учнів;

•   виховна: виховувати зацікавленість творами образотворчого мистецтва, охайність під час роботи.

Оснащення

•   Матеріали та інструменти: папір, мило (або засіб для миття посуду), скельця або люстерка, воскові свічки, акварельні та гуашеві фарби, пензлі, ємності з водою, серветки для витирання рук і пензлів, клейонки.

•   Зоровий ряд: репродукції графічних творів Л. да Вінчі, Мікеланджело, П. П. Рубенса, Ж.-О.-Д. Енгра, І. Шишкіна, В. Серова, І. Рєпіна.

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку Образ. мистецтво 5 кл Графіка

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

•   Пригадайте, що таке графіка.

•   Чим графіка відрізняється від живопису?

•   Назвіть матеріали та інструменти, якими працюють художники-графіки.

3. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

4. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. До XV століття графіка була складовою всіх видів мистецтва, але самостійного значення набула тільки за епохи Відродження.

Відтоді малюнок олівцем (пером та ін.) та естамп почали сприймати як явище, що має самостійну художню цінність.

Залежно від змісту та призначення графіка поділяється на: станкову (рисунок, естамп); декоративну (книжкову, журнальну та газетну); прикладну або промислову (грамоти, марки, етикетки, реклама); комп'ютерну.

Матеріали та інструменти, що використовує художник-графік: олівець, вугілля, туш, сангіна, соус, акварель і гуаш.

Учитель розповідає про видатних художників-графіків минулого й сучасності, іноземних та вітчизняних (наприклад, Т. Г. Шевченка та Г. І. Нарбута); демонструє наочні матеріали.

Станкова графіка не пов'язана з певним інтер'єром і у свою чергу поділяється на рисунок та естамп. Рисунок є основою не тільки графіки, а й інших видів мистецтв. Рисунок — це зображення, виконане від руки за допомогою графічних засобів — лінії, штриха, плями. Живописець, архітектор і скульптор у рисунках і начерках виражають задуми, будують композицію майбутніх картин, скульптур, споруд. Рисунок — найдоступніший у виконанні, не потребує спеціальних технологій травлення або друку. (Запис до словничків.)

Естамп (у перекладі з франц. — штампувати, відтискати) — відбиток на папері. В естампі первісне зображення виконують не на папері, а на будь-якому твердому матеріалі, з якого потім рисунок друкують, відтискають за допомогою верстата-преса (рос. станок). Отримують багато екземплярів відбитка, що мають однакову художню цінність. (Запис до словничків.)

Зображення, що виконано на кам'яній подушці за допомогою спеціального олівця або фарби, називають літографією. Ксилографія — гравюра на дереві з нанесенням на неї фарби під час подальшого її друкування на папері. Ліногравюра — це графічне зображення, що отримують під час друкування малюнка з листа лінолеуму. Офорт — відбиток з металевої платівки (згадаймо найві-доміші офорти Рембрандта). (Запис до словничків.)

Декоративна графіка дуже різноманітна. До неї належать книжкові ілюстрації, листівки, будь-які графічні зображення на предметі, що не мають художньої цінності, а необхідні для організації поверхні предмета. (Запис бо словничків.)

Прикладна графіка — значна галузь мистецтва графіки, що містить усі види утилітарних графічних робіт: поштову графіку (марки, конверти, листівки), грошові знаки, інформаційні матеріали (буклети, програми, проспекти), а також промислову графіку, включно із графічними роботами для торговельно-промислових цілей, а також фірмовими, рекламними та пакувальними друкованими матеріалами. (Запис до словничків.)

Фізкультхвилинка

5. ІНСТРУКТАЖ

Учитель. Сьогодні ми створюватимемо роботу в графічній техніці — монотипії. Монотипія — це техніка, коли за допомогою друкування отримують лише один відбиток, один екземпляр зображення. (Запис до словничків.)

Для цієї роботи вам знадобляться: акварельні фарби, чисте скло, аркуші паперу (бажано навощеного), мило.

Послідовність виконання роботи

•   Акварельні фарби, розведені мильним розчином, нанесіть на скельця або люстерка (без попереднього контурного малюнка). Мило необхідне для того, щоб фарба добре лягала на поверхню скла.

•   Віддрукуйте кольорове зображення на сухому папері (цікавішими є монотипії, зроблені на навощеному папері).

•   Якщо бажаєте виконати монотипію гуашевими фарбами, то мило вам не знадобиться. Гуаш — дуже густа фарба, яка добре лягає на поверхню скла.

6. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ 

Виконання монотипії

7. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

♦   Перед вами — приклади графічних робіт (листівки, поштові марки, рисунки, інформаційні та рекламні буклети, приклади естампів, книжки, журнали та ін.). Ваше завдання — правильно розмістити їх за видами графіки.

♦   До якого виду графіки належить робота, створена вами сьогодні на уроці?

8. Підбиття уроку. Образ. мистецтво 5 кл Графіка

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: роздивитись у книгах, журналах, газетах, на листівках роботи художників-графіків; принести фломастери або гелеві (кулькові) ручки, альбоми; вигадати приклади використання горизонтальних, вертикальних та кривих ліній.

3. Проголошення уроку завершеним.

ОБРАЗ. МИСТЕЦТВО 5 КЛ УРОК 7. ЛІНІЯ ТА СИЛУЕТ У РИСУНКУ

Мета:

•   навчальна: актуалізувати знання учнів про основні засоби рисунка — лінію та силует, види ліній, розкрити роль лінії та силуету в графіці;

•   розвивальна: розвивати вміння насолоджуватися спогляданням творів образотворчого мистецтва, аналізувати їх; формувати естетичні почуття, смак; активізувати творчу ініціативу учнів;

•   виховна: виховувати зацікавленість творами графічного мистецтва. Оснащення

•   Матеріали та інструменти: будь-які графічні матеріали (олівці, гелеві (кулькові) ручки, фломастери та ін.), гумки, альбоми.

•   Зоровий ряд: репродукції творів графіки (В. Ватагін «Тигр», «Рись (хода)»; Г. Нарбут «Титульний аркуш до збірки басен І. Крилова», «Автопортрет із сім'єю»).

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку Образ. мистецтво 5 кл Лінія та силует у рисунку

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

•   Про який вид мистецтва ми говорили на попередньому уроці?

•   Які види графіки ви знаєте?

•   3 якими графічними техніками ви вже знайомі?

•   Які ви знаєте основні засоби графічного мистецтва?

3. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Учитель. Пам'ятаєте девіз наших уроків на цей навчальний рік: « Усього потрібно вчитися. Мистецтво — не виняток»?

Сьогодні ми спробуємо підтвердити чи спростувати цей вислів видатного німецького поета і драматурга Бертольда Брехта.

4. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Мова графічного мистецтва лаконічніша за мову живопису. Незалежно від техніки та матеріалу графічний художній образ створюється особливою мовою.

Виражальними засобами графіки є: лінія, за допомогою якої створюється малюнок, що можна порівняти з монологом, і пляма, яку винайшли японські графіки.

Лінія та пляма (чорна й біла) — найабстрактніші образотворчі категорії, яких не існує в природі.

Лаконічність графічної образотворчої мови свідчить не про її бідність, а про її специфіку. Графіка перекладає власне сприйняття особливою раціональною мовою, вона апелює до розуму. Живопис пробуджує емоції, а графіка — думки та уявлення від дійсності, вона наближена до слова.

Зверніть увагу на графічні роботи Василя Олексійовича Ватагіна (демонстрування наочності). У кожному його рисунку — любов до світу тварин. Як лаконічно, використовуючи тільки лінію, він змальовує тварин і в стані спокою, і в русі!

А ось подивіться на силуетні зображення, виконані Георгієм Івановичем Нарбутом. Сухе і суворе, на перший погляд одноманітне, мистецтво полонить нас своєю загадковою недомовленістю і тонкою грацією. Художник мов розповідає нам історію життя власної родини («Автопортрет із сім'єю»), запрошує нас до себе на гостину {демонстрування наочності). 

♦  Чи подобаються вам роботи цих видатних графіків?

♦   Чи хочете навчитися цього загадкового мистецтва?

Опанувати мистецтво силуету зовсім не так легко, як здається. Твердість рисунка, дотримання перспективи і пропорційності необхідні тут не менше, ніж у будь-якій картині.

Незважаючи на те що силует лежить у двох вимірах, а не у трьох,— до нього, як не дивно, застосовують закони трьох вимірів: талановитий силуетист уміє передавати в монотонних чорних плямах і рух, і рельєф, і навіть експресію натури.

Площина і лінія, що її замикає, набувають у мистецтві силуету виняткового значення. Абрис, контур, нарис предмета обмежують художника-силуетиста в засобах, але водночас примушують до особливої винахідливості, хитрості, спостережливості та зіркості.

Батьківщиною силуетного мистецтва є Китай, де з сивої давнини існували однотонні чорні зображення, так звані китайські тіні. Звідти вони проникли до Західної Європи, передусім до Франції, де в середині XVIII століття поширилася мода на силуетні портрети.

Назва «силует» народилася у Франції. Вона походить від імені колишнього міністра Франції, який заходами економії спричинив невдоволення паризького суспільства: на нього зробили карикатуру, вирізавши його тінь з чорного паперу. Легкість і простота техніки зробили вирізування силуетів модним.

Так розпочався розвиток мистецтва силуетного зображення. Порівняно зі справжніми живописними портретами, силуети здавалися багатьом нудними й мізерними. Проте це мистецтво знайшло своїх майстрів і шанувальників не лише у Франції, айв інших країнах.

Фізкультхвилинка

Учні виконують рухи за текстом вірша.

Раз, два! Пострибали! Три, чотири! Назад стали. Руки вліво, руки вправо. Руки вгору підняли.

Всі тихесенько присіли. Потім знову підвелись. Покрутились, усміхнулись, За науку знов взялись!

5. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Створення лінійного та силуетного зображення моделі (грайливе кошеня, качина родина та ін.)

6. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

♦   Які графічні засоби ви використовували сьогодні у своїх роботах?

♦   У якій країні зародилося мистецтво силуету?

♦   Звідки походить назва силует?

♦   Чи цікаві для вас лінійні та силуетні зображення?

♦   Чим вас приваблюють лінійні та силуетні зображення?

♦   Чи правий був Бертольд Брехт, стверджуючи: «Усього потрібно вчитися. Мистецтво — не виняток»? Чому ви так вважаєте?

7. Підбиття уроку. Образ. мистецтво 5 кл Лінія та силует у рисунку

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: принести олівці, гумки, гелеві (кулькові) ручки, фломастери, аркуші паперу, акварельні або гуашеві фарби, пензлі.

3. Проголошення уроку завершеним.

ОБРАЗ. МИСТЕЦТВО 5 КЛ УРОК 8. ПРИЙОМИ КОМПОЗИЦІЇ

Мета:

•   навчальна: ознайомити учнів з основними прийомами композиції (ритмом, симетрією, асиметрією, статикою, динамікою, рівновагою частин композиції, виділенням сюжетно-композиційного центра), навчити визначати їх у творах художників та використовувати під час створення своїх робіт;

•   розвивальна: розвивати вміння насолоджуватися спогляданням творів образотворчого мистецтва, аналізувати їх; формувати естетичні почуття, смак; активізувати творчу ініціативу учнів;

•   виховна: виховувати зацікавленість творами образотворчого мистецтва. Оснащення

•   Матеріали та інструменти: будь-які графічні матеріали {прості олівці, гелеві (кулькові) ручки, фломастери та ін.), гумки, аркуші паперу, акварельні або гуаше-ві фарби, пензлі, ємності для води, серветки для витирання рук і пензлів, клейонки.

•   Зоровий ряд: репродукції картин (В. Васнецов «Витязь на роздоріжжі», А. Рилов «У блакитному просторі», І. Шишкін «Бурелом», С Васильківський «Сторожа запорозьких вольностей», М. Дерегус «Вітер», О. Кульчицька «Олекса Довбуш», Ф. Кричевський «Наречена»).

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку Образ. мистецтво 5 кл Прийоми композиції

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Пригадайте, що таке композиція.

Яку роль відіграє формат у створенні твору мистецтва?

Які закони композиції ви пам'ятаєте?

3. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

4. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. До головних композиційних прийомів належать: ритм, симетрія, асиметрія, статика, динаміка, рівновага частин композиції та виділення сюжетно-композиційного центра. Детальніше з'ясуймо ці поняття.

Передусім необхідно визначити, що буде головним у картині та як виділити це головне, тобто сюжетно-композиційний центр, який часто також називають «смисловим центром», або «зоровим центром» картини. Композиційний центр має привертати увагу, що досягається завдяки освітленості, кольору, збільшенню зображення, контрастів та інших засобів; він є виразником художнього образу і несе змістовне навантаження. (Запис до словничків.) Організуючи композиційний центр, слід ураховувати закони візуального сприйняття площини.

Розгляньмо репродукцію картини Віктора Михайловича Васнецова «Витязь на роздоріжжі». Композиційним центром є фігура витязя на коні, що підкреслено розмірами, тоном (білий кінь на темному фоні й темний силует вершника на світлому), чітким окресленням, тоді як інші предмети мов оповиті повітряним серпанком (демонстрування наочності).

Ще одним композиційним прийомом є використання ритму. Ритм — універсальна природна властивість, чергування будь-яких елементів у певній послідовності. (Запис до словничків.) Він присутній як у багатьох явищах дійсності, так і в мистецтві. Ритм завжди передбачає рух. Більшість явищ природи певним чином пов'язана з ритмом — серцебиття, дихання, обертання планет, чергування дня і ночі, циклічність пір року, зростання рослин.

У живописі, графіці, скульптурі, декоративному мистецтві ритм — це один із найважливіших виразних засобів композиції, який бере участь не тільки в побудові зображення, але й часто додає змісту певної емоційності.

Ритм може бути заданий лініями, плямами світла і тіні, плямами кольору. Подивіться на репродукцію картини Івана Івановича Шишкіна «Бурелом» (демонстрування наочності). Цілісності композиції художник досяг завдяки тонко знайденим ритмам вертикальних, похилих та горизонтальних ліній — прямих та вигнутих; світлих та темних плям, великих та малих об'ємів.

Іншими прийомами композиції є симетрія та асиметрія у зображенні.

Симетрія як композиційний прийом — це чітка послідовність розташування, поєднання елементів, частин відповідної структури творів. {Запис до словничків.) Принцип симетрії, яким художник керується у творчості, зустрічається у природі — кристали, листочки, квіти, метелики, птахи, тіло людини та ін. Симетрія надає творам мистецтва завершеності та цілісності, асо-ціюючись з вольовою організацією форми й декору. Асиметрія — відсутність будь-якої симетрії. {Запис до словничків.) Асиметрія виражає невпорядкованість, незавершеність. Вона за своєю суттю індивідуальна, тоді як основою симетрії є певна типологічна спільність.

Розглянемо композиційні прийоми — статику та динаміку.

Динаміка та її протилежність — статика (урівноваженість) впливають на емоції людини, визначаючи характер сприйняття зображення. Контраст відношень створює динаміку як зоровий рух. Розгляньте репродукцію картини Аркадія Олександровича Рилова «У блакитному просторі» (демонстрування наочності), там усе рухається, знаходячи певний темп і ритм (хмари пливуть разом із лебедями, що летять у синю далечінь; корабель під вітрилами, що надимає вітер, зникає вдалині). Здається, що і сніговий берег пливе кудись услід за всіма: туди, де яскраве сонце, невідома далечінь. Художник дивним чином створив безкінечний рух, сповнений життя та світла.

Фїзкультхвилинка

5. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

♦   3 якими прийомами композиції ви сьогодні познайомилися?

♦   Проаналізуйте репродукцію картини Сергія Івановича Васильківського «Сторожа запорозьких вольностей». Чи відрізняється вона від роботи Михайла Гордійовича Дерегуса «Вітер»? Яка з цих композицій є статичною, а яка — динамічною?

♦   Що є центром композиції у творах Олени Львівни Кульчицької «Олекса Довбуш» та Федора Григоровича Кричевського «Наречена»?

6. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Варіант № 1. Створення композиції на вільну тему з передаванням статичності або динамічності. Теми композицій: «Сум», «Радість», «Рух», «Спокій»

Варіант №2. Створення композиції з однакових за формою елементів (круга, квадрата, трикутника або складніших фігур), які відрізняються за розміром та кольором. Виявлення центра, урівноваження композиції, вирішення її композиційної єдності

7. Підбиття уроку. Образ. мистецтво 5 кл Прийоми композиції

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: принести аркуші паперу, гумки, олівці.

3. Проголошення уроку завершеним.

ОБРАЗ. МИСТЕЦТВО 5 КЛ УРОК 9. ЩО ТАКЕ КОНСТРУКЦІЯ І ПРОПОРЦІЇ

Мета:

•   навчальна: ознайомити учнів з поняттями «конструкція», «пропорції»; навчити аналізувати предмети, визначати конструктивну будову та пропорції'предметів;

•   розвивальна: розвивати вміння аналізувати пропорції предметів, визначати їх конструктивні особливості; формувати естетичні почуття учнів;

•   виховна: виховувати зацікавленість творами образотворчого мистецтва. Оснащення

•   Матеріали та інструменти: аркуші паперу, гумки, прості олівці.

•   Зоровий ряд: репродукція твору А. Дюрера «Лінійно-конструктивний рисунок голови», конструктивне зображення вази.

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку Образ. мистецтво 5 кл Конструкція і пропорції

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Учитель. За словами видатного художника-педагога П. П. Чистякова, «предмет необхідно зображувати не тільки таким, яким він здається нашому оку, а яким він є, яким існує в натурі».

Ось і ми сьогодні дізнаємося, що необхідно знати для правильного і правдивого зображення всього того, що нас оточує.

3. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Як часто, дивлячись на речі, які нас оточують, ми не замислюємося над тим, як же правильно їх зобразити.

Художникові, який хоче правдиво зобразити ці речі, зрозуміло, що необхідно визначити конструкцію предмета (особливо якщо це предмет складної форми) та його пропорції.

Давайте і ми, як справжні художники, розберемося у цих досить складних поняттях. Що ж таке конструкція предмета?

Конструкція — це побудова, взаємне розташування частин зображення. (Запис до словничків.)

Розуміння конструкції форм приходить разом із осмисленням зовнішніх ознак предмета чи об'єкта зображення — його форми, розміру, прозорості, а також кольору і фактури. Тому часто можна почути від художників, що тим, хто хоче навчитися образотворчого мистецтва, необхідно знати все щодо композиційної побудови рисунка, конструктивної форми предмета, перспективи, світлотіні, специфіки пропорцій предметів та інших засобів для виконання рисунка.

Лінійно-конструктивна побудова повертає художника до його вміння «бачити предмети наскрізь»: чи то проста об'ємна геометрична форма, чи то складна форма (наприклад, ваза чи людина).

Подивіться, як зображав голову людини видатний художник Альбрехт Дюрер.

Потрібно пам'ятати, що зображення не має виглядати як креслення, його виконання лише підко-рюється основним закономірностям перспективної побудови, а значну роль відіграють «натурне бачення» та мистецтво художнього розпізнавання.

Якщо ми намагаємося побудувати конструкцію будь-чого, нам не обійтись без знання пропорцій. Саме пропорції обумовлюють правильне зображення характерних рис предмета чи об'єкта.

Пропорції (зв'язки частин і цілого) — один з найважливіших засобів гармонізації. Під пропорцією розуміється відношення частин цілого між собою і цим цілим. (Запис до словничків.)

Пропорція визначає співвідношення окремих частин, предметів і явищ між собою. Пропорція — один із головних засобів, який застосовують у мистецтві, архітектурі, техніці, художньому конструюванні. Правильне встановлення пропорцій у своїй єдності — це пропорційно-гармонічний лад, порушення якого позбавляє зображення художньої виразності.

Заходячи до меблевого магазину, ми бачимо безліч різних стільців. Чим вони різняться? Передусім пропорціями — співвідношеннями спинки і сидіння... і ми завжди підшукуємо той стілець, який не тільки сподобається нам ззовні, а й буде для нас зручним. Зверніть увагу на пропорційну побудову вази.   

Обрання та використання такого засобу гармонізації, як пропорції, дає змогу художникові створювати твір, що максимально відповідає законам гармонії та естетичним потребам людини. Вживання певних пропорційних відношень може додати виразності створеному художньому образу, глибше розкрити його.

Багато художників, використовуючи у своїй творчості спадщину попередників, продовжують пошуки систем пропорціювання, пошуки свого канону, який дозволив би створювати неповторні твори мистецтва.

Фізкультхви линка

4. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Зображення поруч кількох різних ваз (або кількох різних коробів)

5. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

♦   Що таке пропорції предметів1?

♦   Що таке конструкція предмета чи об'єкта?

♦ Чи залежить зовнішній вигляд предмета від його пропорцій? А від конструкції?

6. Підбиття уроку. Образ. мистецтво 5 кл Конструкція і пропорції

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: принести олівці, гумки, альбоми; звернути увагу на пропорції обличчя батьків, конструкцію однакових предметів удома (ваз, чашок, меблів та ін.).

3. Проголошення уроку завершеним.

ОБРАЗ. МИСТЕЦТВО 5 КЛ УРОК 10. СВІТЛОТІНЬ

Мета:

•   навчальна: надати учням відомості про передавання об'ємної форми предметів на площині засобами графіки; ознайомити з поняттям «світлотіньове моделювання форми», зі схемою розподілення світла на різноманітних геометричних формах;

•   розвивальна: розвивати вміння учнів аналізувати форму предметів, навички роботи з графічними матеріалами; формувати естетичні почуття, смак;

•   виховна: виховувати уважність, акуратність, точність під час виконання тонового малюнка.

Оснащення

•   Матеріали та інструменти: прості олівці, гумки, альбоми.

•   Зоровий ряд: куб, конус, циліндр та куля; рисунки геометричних предметів зі світлотіньовою градацією.

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку Образ. мистецтво 5 кл Світлотінь

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

3. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Подивіться на предмети, що знаходяться перед вами. Вони вам дуже добре знайомі. Це куб, конус, циліндр та куля. Уважно придивіться, як по-різному освітлено ці предмети. Освітлена і тіньова частини предмета створюють основні градації світла та тіні, які надають малюнку точності моделювання форми та створюють тонкий художній образ.

Як ви вже помітили, поверхню предмета освітлено неоднаково. Освітлена частина має градації напівтонів. На одну його частину сонячне проміння падає перпендикулярно і створює найосвітленіше місце поверхні — відблиск. На іншу частину проміння падає під незначним кутом, і вона є менш освітленою — це світло. На третю частину — під значним кутом, тому і освітленість цієї частини є незначною,— це напівтінь. На тіньовій поверхні предмета, на яку майже не потрапляють промені, є такі градації: власна тінь; рефлекс; тінь, що падає. Рефлекси — це віддзеркалення світла від навколишніх об'єктів на тіньовій частині у вигляді світлової плями з розмитими краями; вони зазвичай є темнішими за напівтони. Тінь — це неосвітлена частина будь-чого. Власна тінь — частина поверхні предмета, на яку не потрапляють промені світла. На відміну від неї, тінь, що падає,— це тінь, що з'явилася на поверхні внаслідок загороджування її від світла іншим предметом. (Запис до словничків.)

Уважно роздивіться кулю та циліндр. Предмети з рівною, плавною формою потребують м'якого світлотіньового рішення без різких перепадів та абсолютного поглиблення тіней. Зовсім інакше виглядає куб. Розподілення тіней та світла на ньому залежить від розміщення джерела світла щодо граней куба.

Тон у чорно-білому малюнку може передавати також відчуття кольору, не втрачаючи при цьому власного тону, а також забезпечувати чіткість силуету предмета та будувати цілісний простір зображення. Порівнюючи світлотіньові відношення поверхонь геометричної форми, ви маєте прагнути передати на малюнку тільки їх основні градації (відблиск; світло; напівтінь; власну тінь та тінь, що падає; рефлекс). «Ліплення» тоном здійснюється тільки після ретельної лінійної побудови предметів на рисунку. Це особливо важливо для вираження тоном форми геометричних фігур (куба, конуса, циліндра, кулі). Штрихом можна підкреслити чи навіть зруйнувати форму. Зверніть увагу на куб, кулю та циліндр: штрихи розташовані так, щоб підкреслити форму геометричних тіл.

Фізкультхвилинка

Навчальна вправа

Учитель. На аркуші паперу намалюйте прямокутник 3x10 см. Заштрихуйте цей прямокутник, створюючи градацію від світлого до темного.

Під час штрихування пам'ятайте, що штрихи не мають розташовуватися під прямим кутом один до одного.

4. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Відтворення світлотіньового моделювання форми

Учитель. Покладіть на стіл зім'ятий або зігнутий у різних місцях папір (можливі варіанти: паперовий літак або кораблик). Уважно придивіться до розподілення світла та тіні. Спробуйте відтворити світлотіньове моделювання форми.

5. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

♦   Як можна зобразити об'єм предметів?

♦   Що таке тінь? Якою вона є?

♦   Що таке відблиск? А світло?

♦   Що ми називаємо рефлексом?

6. Підбиття уроку. Образ. мистецтво 5 кл Світлотінь

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: роздивитись удома предмети прямокутної форми; звернути увагу на те, як змінюється вигляд будинків залежно від їх розташування щодо глядача; принести прості олівці, аркуші паперу, гумки. 

3. Проголошення уроку завершеним.

ОБРАЗ. МИСТЕЦТВО 5 КЛ УРОК 11. ЗНАЙОМСТВО З ПЕРСПЕКТИВОЮ, РИСУВАННЯ КУБА І ПРЕДМЕТІВ ПРЯМОКУТНОЇ ФОРМИ 

Мета:

•   навчальна: ознайомити учнів з поняттям «перспектива», видами перспективи, правилами зображення куба та предметів прямокутної форми з урахуванням перспективних скорочень;

•   розвивальна: розвивати вміння аналізувати предмети прямокутної форми, передавати їх об'ємність на двовимірній площині аркуша паперу; формувати естетичні почуття, смак; активізувати творчу ініціативу учнів;

•   виховна: виховувати зацікавленість творами образотворчого мистецтва. Оснащення

•   Матеріали та інструменти: прості олівці, гумки, аркуші паперу.

•   Зоровий ряд: репродукція фрески А. Лоренцетті «Алегорія доброго правління», таблиця етапів зображення куба.

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку Образ. мистецтво 5 кл Знайомство з перспективою

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Учитель. Чи доводилося вам дивитися на стежку в полі, на рейки, що біжать удалечінь? Напевне, ви помічали, що і рейки, і стежка чим далі були від нас, тим ставали вужчими, і нарешті перетворювалися на точку десь на лінії горизонту. Чому так відбувається?

Саме про це ми сьогодні поговоримо.

3. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Ще з початкової школи ви запам'ятали, що предмети, які знаходяться ближче до нас, більшого розміру. І чим більше віддаляється предмет від глядача, тим меншим він стає. Це було перше знайомство з наочною перспективою. Сьогодні ми докладніше познайомимося з поняттям перспективи. Перспектива (франц. perspective, від лат. perspicere — дивитися крізь) — наука про зображення просторових об'єктів на площині або якій-небудь поверхні відповідно до удаваних скорочень їх розмірів, змін обрисів форми та світлотіньових відносин, які спостерігаються в натурі. (Запис до словничків.) Наприклад, здається, що дві паралельні рейки сходяться в точку на горизонті. Це — явище перспективи.

Перспектива як наука з'явилася ще в епоху Відродження. Створена система передавання зорового сприйняття просторових форм і самого простору на площині давала змогу розв'язати проблему, що постала у той час перед архітекторами та художниками. Багато хто з них використовував для визначення перспективи скло, на якому обводив правильне перспективне зображення необхідних предметів. Існує декілька видів перспективи: лінійна, повітряна, зворотна, панорамна та ін. Але сьогодні ми говоритимемо про лінійну перспективу та навчимося рисувати куб і предмети прямокутної форми з урахуванням перспективних скорочень.

Теорія лінійної перспективи вперше з'явилася у роботах італійського художника XIV століття Амброджо Лоренцетті (демонстрування наочності), а розробили її в епоху Відродження італійські майстри образотворчого мистецтва та архітектури Леон Баттіста Альберті та Філіппо Брунеллескі. Використовуючи закони геометричних побудов та зменшення довжини відрізка залежно від відстані до нього, вони досягли того, що тривимірний простір на двовимірній площині сприймався як реальний. Альберті ввів поняття висоти рівня погляду (лінія горизонту), точки зору (точка стояння), внутрішніх відстаней картини. Зодчі та художники епохи Ренесансу (Паоло Учел-ло, Леонардо да Вінчі, Альбрехт Дюрер) удосконалили теорію перспективи Альберті. Для поліпшення зображення глибини простору Франческо Борромі-ні та Андреа Палладіо об'єднали точку сходу зі скороченням розмірів реальних архітектурних форм колон, фасадів. Висота і товщина окремих колон, що знаходяться далі, зменшуються; підлога піднімається угору, а квадрати на малюнках перетворюються на трапеції. За часів бароко перспективні зображення досягли найвищої досконалості у фресках храмів. Реальні архітектурні елементи храму плавно поєднувалися з намальованими формами купола, що створювало ілюзію небесного простору. Теорія перспективи ґрунтується на простих законах оптики й підтверджується практикою.

•   Як можна побудувати куб на площині аркуша?

Куб є найпершою і важливішою геометричною фігурою, з якою стикається кожен, хто хоче навчитися малювати. Малюнок куба формує бачення перспективи і є найважливішим джерелом знань і умінь малювання.

Головне в малюнку куба — передати тривимірність, побудувати його основу з урахуванням перспективного скорочення та ракурсу. А далі просто майже механічно побудувати всі грані, дотримуючи пропорції й перспективну паралельність ліній, що сходяться в точці на лінії горизонту. Звісно, для того щоб усе це виконати, малюнок куба має виглядати конструкцією або, інакше кажучи, прозорим каркасом. Отже, малюємо каркас куба.

Фізкультхвилинка

4. ІНСТРУКТАЖ

Послідовність виконання роботи

•   Пам'ятаємо, що лінія горизонту завжди знаходиться на рівні очей.

•   На аркуші паперу намічаємо лінію горизонту.

•   Визначаємо положення площини, на якій стоїть куб, щодо лінії горизонту.

•   Визначаємо композиційне розміщення зображуваного предмета (куба) на аркуші паперу, ураховуючи визначені відношення висоти та ширини.

•   Визначаємо просторове положення всіх боків куба. Легкими тонкими лініями намічаємо та будуємо всі грані куба, ураховуючи перспективні скорочення.

♦   Після побудови куба переходимо до роботи в тоні.

5. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Рисування куба і предметів прямокутної форми з урахуванням перспективних скорочень

6. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

♦   Що таке перспектива? лінія горизонту?

♦   Хто першим застосував у своїй роботі явище перспективи?

♦   Які художники першими дали визначення поняття «перспектива»?

♦   Як правильно зобразити предмети прямокутної форми, ураховуючи перспективні скорочення (назвіть етапи роботи)?

7. Підбиття уроку. Образ. мистецтво 5 кл Знайомство з перспективою

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: розглянути вдома предмети циліндричної та складної форми; принести олівці, аркуші паперу, гумки.

3. Проголошення уроку завершеним.

ОБРАЗ. МИСТЕЦТВО 5 КЛ УРОК 12. РИСУВАННЯ ПРЕДМЕТІВ ЦИЛІНДРИЧНОЇ ФОРМИ, ПОДІБНИХ ДО КУЛІ, ТА СКЛАДНОЇ ФОРМИ

Мета:

•   навчальна: ознайомити учнів з правилами зображення кулі, циліндра та предметів кулеподібної, циліндричної та складної форми з урахуванням перспективних скорочень;

•   розвивальна: розвивати вміння аналізувати предмети циліндричної, кулеподібної та складної форми; формувати естетичні почуття, смак; активізувати аналітичні здібності учнів;

•   виховна: виховувати посидючість, охайність під час роботи, вдумливе сприйняття творів мистецтва.

Оснащення

•   Матеріали та інструменти: прості олівці, гумки, аркуші паперу.

•   Зоровий ряд: репродукції творів графіки та живопису (на вибір учителя). Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку Образ. мистецтво 5 кл Рисування предметів циліндричної форми

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

•   3 якою наукою ви познайомилися на попередньому уроці?

•   Що таке перспектива? лінія горизонту?

•   Предмети якої форми ви рисували на попередньому уроці? Предмети яких форм, окрім прямокутних, оточують нас у повсякденному житті?

3. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Учитель. У житті нас оточують предмети не тільки прямокутної, а й інших форм — циліндричної, кулеподібної, складної. Для того щоб зобразити такі предмети, необхідно бути дуже уважним та знати правила зображення таких предметів.

4. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Куля та циліндр належать до тіл обертання. Для того щоб правильно зобразити предмети циліндричної форми, необхідно знати правила зміни форми кола залежно від його розташування щодо лінії горизонту (вище, нижче, на лінії горизонту). Запам'ятайте: чим далі знаходитиметься коло від лінії горизонту, тим більше воно буде «розкрито» для спостерігача, а на лінії горизонту коло перетворюється на пряму лінію.

Навчальна вправа

Учитель. Зобразіть зміни кола залежно від його розташування щодо лінії горизонту. Для цього візьміть аркуш паперу, проведіть лінію горизонту, побудуйте зміни кола у перспективному скороченні. Виконання цієї вправи стане в пригоді для майбутньої роботи, коли ви зображуватимете циліндр.

5. ІНСТРУКТАЖ 

Послідовність зображення циліндра

•   Передусім необхідно визначити розташування циліндра щодо лінії горизонту.

•   Визначити розміри циліндра та його пропорції (висоту та ширину).

•   Визначити вісь симетрії (циліндр має симетричну форму).

•   Перпендикулярно до осі симетрії необхідно побудувати вісі верхнього та нижнього овалів.

•   Відповідно до побудованих осей будуються верхній та нижній овали (пам'ятайте, що вони розташовані на різних відстанях від лінії горизонту).

•   Останнім етапом є світлотіньове моделювання форми.

Фізкультхвилинка

Учитель. А тепер навчимося правильно рисувати кулю, поверхню якої побудовано обертанням кола довкола осі. Куля має абсолютно симетричну форму (усі точки, що лежать на поверхні кулі, знаходяться на однаковій відстані від центра). Конструктивна будова кулі у перспективі не є складною, адже з усіх точок зору ми бачимо її контур у вигляді кола. Значно складніше виявити форму кулі засобами світлотіні.

Аналогічно будується будь-яка складна форма, але спочатку її необхідно розділити на прості форми. Кожна проста форма, яка є частиною складної, будується відповідно до законів лінійної перспективи. Необхідно постійно перевіряти пропорції кожної частини, порівнюючи їх одна з одною та з предметом узагалі.

6. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Рисування предметів циліндричної, кулеподібної та складної форми

7. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

♦   Як змінюється коло залежно від відстані до лінії горизонту?

♦   Як правильно побудувати циліндр?

♦   Як правильно побудувати предмети складної форми?

8. Підбиття уроку. Образ. мистецтво 5 кл Рисування предметів циліндричної форми

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: роздивитись удома, як оформлені улюблені книжки; принести альбоми, гуашеві або акварельні фарби, олівці, гумки.

3. Проголошення уроку завершеним.

ОБРАЗ. МИСТЕЦТВО 5 КЛ УРОК 13. З ЧОГО СКЛАДАЄТЬСЯ КНИГА

Мета:

•   навчальна: ознайомити учнів зі складовими книги, історичними витоками створення книг, головними засобами виразності в них, роботою художників-ілюстраторів;

•   розвивальна: розвивати вміння аналізувати складові книги, насолоджуватися книжковими ілюстраціями, аналізувати їх; активізувати творчу ініціативу учнів; формувати естетичні почуття, смак, творчі здібності;

•   виховна: виховувати дбайливе ставлення до книги, повагу до праці художників-ілюстраторів, охайність під час роботи.

Оснащення

•   Матеріали та інструменти: будь-які графічні матеріали (олівці, гелеві (кулькові) ручки, фломастери та ін.), гумки, гуашеві або акварельні фарби, пензлі, аркуші паперу, ємності для води, серветки для витирання рук і пензлів, клейонки.

•   Зоровий ряд: зразки книг із різним оформленням. Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку Образ. мистецтво 5 кл З чого складається книга

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

•   Чи любите ви читати книжки? Які саме?

•   Чи доводилося вам бачити стародавні книжки? Де їх можна побачити?

•   Чи замислювалися ви над тим, з чого складається книга? Як вона народжується? Скільки людей докладають своїх зусиль, щоб книга потрапила на стіл кожного з вас, щоб вона вам сподобалася?

3. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Учитель. Українська книжкова графіка бере свій початок з глибини століть. Поява рукописної книги в Київській Русі в XI—XII ст. дала плідний ґрунт для розвитку книжкової графіки. Про особливості створення книги та її складові ми поговоримо сьогодні на уроці.

4. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. На світанку писемності людина використовувала для письма те, що мала попідруч: камінь, дерево або глиняні плитки.

Книга (від церковнослов. лист, грамота) — видання, що складається зі зшитого й обрізного з трьох боків книжкового блоку, який спеціально обробляють, із палітурною кришкою, у яку вставляється цей книжковий блок, і форзаца, що скріплює блок із палітурною кришкою. (Запис до словничків.)

Учитель розповідає про історичні витоки створення книг, особливості та етапи розвитку книгодрукування, головні засоби виразності книги, специфіку роботи художників-ілюстраторів над книгою.

Найважливішою подією в історії книги стало винайдення книгодрукування в Європі у XV столітті, що стало можливим після винаходу Йоганном Ґутенбер-ґом пристрою для виливання металевого шрифту в матрицях. Форма складається з металевих літер, відбитки з яких отримували за допомогою ручного друкарського верстата (преса). З початком книгодрукування книги почали випускати, на превеликий жаль, у спрощеному оформленні. Для обкладинки почали застосовувати картон, який обклеювали шкірою, а згодом — тканиною і папером; виникли великі майстерні з виготовлення книг. З чого ж складається сучасна книга? Кожна книга зібрана з трьох основних частин, що мають відповідне призначення.

Під час розповіді вчителя та переглядання наочності учні занотовують визначення до словничків.

Книжковий блок складається з віддрукованих паперових аркушів, що складені в зошити.

Обкладинка — важлива складова книги, що є покриттям книжкового блоку, виготовлена з паперу, відмінного від того, на якому друкують сторінки книги. Обкладинка має виконувати скріплювальну, захисну, художню, інформаційну функції.

Палітурна кришка оберігає книгу від пошкоджень і є елементом художнього оформлення. Захищає палітурку від пошкоджень і забруднень також суперобкладинка (кришка з паперу чи прозорої плівки, що кріпиться на палітурній кришці завдяки клапанам).

Розглянемо решту частин книги докладніше.

Форзац (нім. Vorsatz) — однозгинний аркуш паперу, скріплений із першим й останнім зошитами блоку та призначений для з'єднання блоку з палітуркою.

Фронтиспис (франц. frontispisi) — ілюстрація, розташована перед титульним аркушем книги на лівій сторінці.

Титульний аркуш, титул (лат. titulus — напис, заголовок) — одна з перших сторінок книги, що передує тексту твору.

Шмуцтитул (від нім. Schmutztitel, де Schmutz — брудний і Titel — заголовок) — окрема сторінка, де вміщено заголовок частини, розділу чи глави книги, а інколи — окремих творів, що складають збірку.

Заставка — невелика орнаментальна або образотворча (інколи сюжетна) композиція (завширшки як набірна смуга), що виділяє та прикрашає початок певного розділу як рукописної, так і друкованої книги.

Буквиця — збільшена заголовна літера розділу тексту.

Ілюстрація — зображення, що супроводжує текст літературного твору з метою полегшення для читача візуалізації змісту. До винаходу книгодрукування рукописні книги художники ілюстрували вручну.

Кінцівка — графічна прикраса, завершальний компонент літературного твору або його частини.

Ось ми й дізналися про складові наших улюблених книжок.

Фізкультхвилинка

5. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Варіант № 1. Створення книжки-розгортки на тему «Дванадцять місяців» (колективна робота)

Варіант № 2. Створення книжки за відомим літературним твором, ураховуючи всі її складові — обкладинку, форзац, фронтиспис, титул, шмуцтитул, заставку, ілюстрації, кінцівку (робота в групах) Примітка. Кожен учасник групи створює одну зі складових майбутньої книги.

Варіант № 3. Створення обкладинки до книжки

за улюбленим літературним твором (індивідуальна робота)

6. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

♦   Для чого книжковий блок поміщають в обкладинку?

♦   Що таке заставка? Яку інформацію вона має містити?

♦   Що таке титул, або титульний аркуші

7. Підбиття уроку. Образ. мистецтво 5 кл З чого складається книга

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: роздивитись удома ілюстрації до улюблених книжок, звернути увагу на прізвища художників-ілюстраторів; принести фломастери або гелеві (кулькові) ручки, альбоми, гуашеві або акварельні фарби.

3. Проголошення уроку завершеним.

ОБРАЗ. МИСТЕЦТВО 5 КЛ УРОК 14. ІЛЮСТРАЦІЯ

Мета:

•   навчальна: ознайомити учнів із ілюстрацією, роботою художників-ілюстраторів, головними засобами виразності в ілюстраціях;

•   розвивальна: розвивати вміння насолоджуватися спогляданням ілюстрацій, аналізувати їх; активізувати творчу ініціативу учнів; формувати естетичні почуття, смак, творчі здібності;

•   виховна: виховувати дбайливе ставлення та любов до книги, повагу до роботи ху-дожника-ілюстратора.

Оснащення

•   Матеріали та інструменти: прості олівці, гумки, фломастери або гелеві (кулькові) ручки, гуашеві або акварельні фарби, пензлі, аркуші паперу, ємності для води, серветки для витирання рук і пензлів, клейонки.

•   Зоровий ряд: ілюстрації до літературних творів (Г. Якутовича до творів «Фата морга-на» М. Коцюбинського, «Ярослав Мудрий» І. Кочерги, «Захар Беркут» І. Франка, «Повість про Ігорів похід», «Слово минулих літ»; Є. Гагринської до творів для дітей «Ліза та її сни», «Матильда», В. Єрка до «Снігової королеви» Г. К. Андерсена, «Казок Туманного Альбіону», П. Коневка до п'єси «Сон літньої ночі» В. Шекспіра).

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку Образ. мистецтво 5 кл Ілюстрація 

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

•   Чи розглянули ви вдома ілюстрації у ваших улюблених книжках? Чим вони вам подобаються?

•   Хто є автором цих ілюстрацій?

•   Про що розповідають ілюстрації?

•   Чи завжди головні герої літературного твору на ілюстраціях виглядають так, як ви їх уявляли під час читання?

3. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Учитель. На попередньому уроці ми вивчали особливості структури нашої доброї знайомої — книги. Сьогодні наше знайомство триватиме. Я розповім вам про книжкову ілюстрацію, її історію та художників, які вкладають душу у свої роботи, щоб нам було цікаво гортати сторінки улюблених книжок.

4. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Давайте ще раз пригадаємо, що ж таке ілюстрація.

Ілюстрація — зображення, що супроводжує текст літературного твору, газетної статті та ін. з метою полегшення для читача візуалізації змісту.

У свою чергу, книжкова ілюстрація — елемент книжки, що або пояснює текст наочними образами, або активно тлумачить текст, даючи змогу читачеві по-новому зрозуміти і відчути цінність літературного змісту та форми. (Запис до словничків.)

Ілюстрації допомагають зорієнтуватись у змісті книжки, спонукають її прочитати та допомагають засвоїти зміст тексту.

Дуже давно, на початку зародження книговиробництва, рукописи ілюстрували мініатюрами, намальованими художниками.

Після винаходу книгодрукування та ксилографії ілюстрація стала здебільшого складовою графіки. Найперші ксилографії з'явилися у Китаї у VI— VII століттях.

Європейська ксилографія, що зародилася у XVI столітті, спочатку була пов'язана з мистецтвом мініатюри.

Митці вирізували ранні ілюстрації на одній дошці з текстом.

Сьогодні ілюстрації до книг і журналів колекціонують, на виставках і в мистецьких галереях можна побачити окремі стенди з книжковими ілюстраціями.

Дуже цікавими є ілюстрації Пауля Коневки до «Сна літньої ночі» (1868) Ві-льяма Шекспіра. Вони дуже графічні та лаконічні, адже виконані у силуетному зображенні.

Одним із видатних українських художників-ілюстраторів є Георгій Вячеславович Якутович, відомий своїми майстерними ілюстраціями до творів українських та зарубіжних поетів і письменників (зокрема, «Фата морга -на» Михайла Михайловича Коцюбинського, «Ярослав Мудрий» Івана Антоновича Кочерги, «Захар Беркут» Івана Яковича Франка, «Повість про Ігорів похід», «Слово минулих літ» та багато інших).

Сучасна ілюстрація також є дуже цікавою. Одним із сучасних художників-ілюстраторів є Владислав Едвардович Єрко — переможець престижних художніх та книжкових виставок. Загальне визнання отримали його чорно-білі ілюстрації до книг Пауло Коельо та кольорові ілюстрації до «Снігової королеви» Г. К. Андерсена. ♦ Як же створюється це диво — ілюстрація?

Часто ілюстрації створюють завдяки співпраці письменника та художника. Для ілюстрації обирають епізоди, що найповніше розкривають зміст тексту або окремих фрагментів літературного твору. Ілюстрації іноді займають цілу сторінку або її частину.

Для створення ілюстрацій існує багато технік, зокрема авторських. Найпоширенішими з-поміж них є акварель, гуаш та кольорові олівці. Ілюстрування не має обмежень: художник обирає зручну для себе форму та улюблену ним техніку виконання. Сьогодні в ілюструванні також застосовують комп'ютерну графіку.

Сьогодні ви перетворитеся на художників-ілюстраторів і створите власні ілюстрації до літературного твору.

Фізкультхвилинка

5. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Варіант № 7. Створення ілюстрацій до запропонованого літературного твору (колективна робота)

Варіант №2. Продовження завдання попереднього уроку: створення ілюстрації до книжки за улюбленим літературним твором (індивідуальна робота)

6. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

♦   Що таке ілюстрація?

♦   Як ви вважаєте, чому дитячі книжки завжди яскраво проілюстровані, а книжки для дорослих часто виходять друком без ілюстрацій?

♦   Які ілюстрації вам подобаються більше — однокольорові чи багатокольорові?

♦   Назвіть відомих художників-ілюстраторів.

7. Підбиття уроку. Образ. мистецтво 5 кл Ілюстрація

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: принести кольорові олівці, гумки, фломастери, фарби, пензлі, аркуші паперу.

3. Проголошення уроку завершеним.

ОБРАЗ. МИСТЕЦТВО 5 КЛ УРОК 15. ХУДОЖНІЙ ШРИФТ

Мета:

•   навчальна: ознайомити учнів з поняттями «художній шрифт», «буквиця», видами шрифтів, функціями шрифтів, роллю шрифтів у створенні книги;

•   розвивальна: розвивати вміння насолоджуватися спогляданням творів образотворчого мистецтва, аналізувати їх; формувати естетичні почуття, смак; активізувати творчу ініціативу учнів;

•   виховна: виховувати зацікавленість творами образотворчого мистецтва. Оснащення

•   Матеріали та інструменти: кольорові олівці, гумки, фломастери, гуашеві або акварельні фарби, пензлі, ємності для води, серветки для витирання рук і пензлів, клейонки.

•   Зоровий ряд: зразки різних накреслень шрифтів, репродукції творів графіків і живописців (ілюстрації до художніх творів).

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку Образ. мистецтво 5 кл Художній шрифт

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Учитель. Писемність, як і усне мовлення, є засобом спілкування людей і засобом передавання думок у часі та просторі.

Будь-який текст є основою інформації, що передається візуально.

Під час передавання інформації значення слів передається змістом, а завдяки графічному оформленню (шрифтовому виконанню), відтінкам — посилюються або послаблюються значення, яскравість, гучність, інтонація цієї інформації.

•   Що ж таке шрифт? Яким він буває?

Про все це ми дізнаємося сьогодні на уроці.

3. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Одним з важливих елементів книги є шрифт (нім. Schrift, від schreiben — писати), який дослівно з німецької перекладається як письмо. (Запис до словничків.)

Під шрифтом розуміють графічну форму букв і цифр, які ще називаються знаками. У процесі розвитку науки, культури й техніки їх графічна форма змінювалася, виникали нові шрифти, назви, класифікації.

Проте незалежно від того, старий чи новий цей шрифт, кожний з них є оригінальним і неповторним.

Шрифт значно впливає не тільки на зручність читання, а й на весь художній вигляд видання.

Правильне використання шрифту дає можливість донести певну інформацію до того читача, якому вона адресована, робить процес читання цікавим і зручним. Це досягається правильною організацією текстових матеріалів, поданням їх у прийнятній формі.

Дизайн шрифтів як особливий вид зображувального мистецтва підпорядкований спільним для всіх видів мистецтва закономірностям, потребує знання цих закономірностей і вміння застосовувати їх на практиці.

Шрифти створюються художниками та граверами згідно з:

•   обраним задумом;

•   вимогами єдності стилю та графічної композиції;

•   конкретними змістовними та художньо-декоративними завданнями.

Чи звертали ви увагу, що у старовинних книгах початок розділів або глав починається з великої, прикрашеної літери? Таку літеру називали буквицею. Буквиця — збільшена заголовна літера розділу тексту.

Великі літери виконують функціональну та декоративну функції — з них починаються речення та назви. З точки зору декоративності ці літери надають тексту особливого значення. Але такими літерами не можна друкувати значні за обсягом тексти через те, що такий текст надто тисне на зорове сприйняття читача — великі літери вищі та ширші, ніж малі. До того ж слова, складені з великих літер, схожі між собою, тому читачеві складніше їх розпізнавати.

Фізкультхвилинка

Учні виконують рухи за текстом вірша.

Ми пішли гуртом на луки. 

Підняли до сонця руки. 

Потягнулися, присіли. 

Підвелись, потупотіли.

Так травичка проростає, 

Так пташина прилітає. 

Так струмочок пробігає, 

А так квітка розквітає.

4. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Варіант № 1. Створити власний шрифт за запропонованою темою (колективна робота)

Варіант № 2. Створити власний шрифт,

використовуючи певні зображення:

кавун, гілочки дерев, листя та ін. (робота в групах)

Варіант № 3. Продовження завдання попереднього уроку: до книжки за улюбленим літературним твором розробити буквицю або шрифт (індивідуальна робота)

Варіант № 4. Створити буквицю для власного імені або прізвища (індивідуальна робота)

5. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

♦   Художник плаката В. Б. Корецький про текст і літери в ньому зазначав: «Текст має бути красномовним. Складно, наприклад, уявити професійного оратора, який виголошує промову в одному тоні, без відтінків. Досвідчений оратор збагачує своє слово інтонаціями, «натискає» на ударні слова і фрази, використовує образи, які зв'язують основні думки... Напис у тексті має «говорити» із глядачем, тому художник не тільки має право, а й зобов'язаний урізноманітнити його форми». Як ви вважаєте, чи правий він? Аргументуйте власну думку.

♦   Що ви обрали за основу для створення буквиці?

6. Підбиття уроку. Образ. мистецтво 5 кл Художній шрифт

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: роздивитись удома поштові марки, вітальні листівки та ін.; принести графічні матеріали (олівці, гелеві (кулькові) ручки, фломастери та ін.), гумки, акварельні або гуашеві фарби, аркуші паперу.

3. Проголошення уроку завершеним.

ОБРАЗ. МИСТЕЦТВО 5 КЛ УРОК 16. ПРИКЛАДНА (УЖИТКОВА) ГРАФІКА

Мета:

•   навчальна: ознайомити учнів з прикладною (ужитковою) графікою, її видами, значенням прикладної графіки у житті кожної людини; навчити створювати вироби прикладної графіки (листівки, екслібриси, етикетки);

•   розвивальна: розвивати вміння насолоджуватися спогляданням графічних творів, аналізувати їх; формувати смак, естетичні почуття;

•   виховна: виховувати зацікавленість графічними творами, охайність під час роботи. Оснащення

•   Матеріали та інструменти: будь-які графічні матеріали (олівці, гелеві (кулькові) ручки, фломастери та ін.), гумки, акварельні або гуашеві фарби, пензлі, аркуші паперу, ємності для води, серветки для витирання рук і пензлів, клейонки.

•   Зоровий ряд: зразки творів прикладної графіки (листівки, екслібриси, етикетки, марки та ін.), репродукції творів графіків та живописців.

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку Образ. мистецтво 5 кл Прикладна (ужиткова) графіка

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

•   Що таке графіка? З якими видами графіки ви вже познайомилися?

•   Чи приємно вам отримувати святкові листівки? Чи робили ви їх коли-небудь власноруч? А чи відомо вам, коли з'явилися перші листівки?

3. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

4. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Прикладна (ужиткова) графіка сформувалася в другій половині XIX століття. Існують різні види прикладної графіки, які мають різне призначення: інформативне (каталоги, цінники, телефонні та адресні довідники, розклад транспортних маршрутів); маніпулятивне (значки, квитки, формуляри); промислове (етикетки, конверти); видавниче (ноти, карти, репродукції художніх творів, проспекти). До графіки також належать плакати, ілюстрації у книгах і журналах, екслібриси (тобто позначки власників книг, розміщені на внутрішньому боці обкладинок). (Запис до словничків.)

Розглянемо деякі види прикладної графіки докладніше.

Найоригінальніші твори прикладної графіки — поштові марки й екслібриси. Поштова марка — цінний папір, що підтверджує сплату поштового відправлення. (Запис до словничків.) Ви знаєте, що поштові марки використовують шляхом наклеювання на предмет поштового пересилання та наступного погашення поштовим штемпелем. Перша марка в історії прикладної графіки відома під назвою «чорний пенні». Цим ім'ям марка завдячує тому, що надруковано її було чорною фарбою з номіналом в 1 пенні. На ній було зображено тодішню королеву Великої Британії — Вікторію. Зубців на марці, як і назви країни, що її випустила, не було.

В Україні поштові марки вперше з'явилися 1918 року. Творцями сюжетів цих поштових мініатюр були видатні графіки — Георгій Іванович Нарбут і Антін Хомич Середа. Після цього понад 70 років Україна жила без своїх марок, хоча ще 1947 року УРСР увійшла до Всесвітнього поштового союзу. Лише з 1992 року в Україні почали друкувати власні марки незалежної держави.

Дуже своєрідним жанром прикладної графіки є мистецтво книжкового знаку. Книжковий знак (екслібрис; лат. ex libris — з книг) — книжковий знак;

графічний твір малого розміру, який віддрукований у вигляді ярличка та наклеюють на внутрішній бік палітурки книги. Такий знак повідомляє, якій бібліотеці чи особі належить ця книга. (Запис до словничків.) Часто зображення на книжковому знаку відображає професію та смаки власника книги або свідчить про характер, спрямованість бібліотеки та має напис «Exlibris», прізвище або ініціали власника, а іноді навіть стислі афористичні вислови. Для екслібрисів також використовували родинний герб та гасло рідною мовою або латиною. Стиль екслібриса з часом змінився: тепер на них можна зустріти найрізноманітніші зображення — драконів та янголів, тварин та людей, музичні інструменти та зброю, окремі квіти та пейзажі та ін.

Чільне місце поміж різновидів прикладної графіки посідають художнє оформлення пакування та створення етикеток для різних товарів (етикетки для парфумів, вин і напоїв, оформлення коробок для кондитерських виробів, тютюну та цигарок, взуття та головних уборів, створення обгорток для цукерок і багато іншого). Неодмінними вимогами до цього виду прикладної графіки є простота і витонченість, відповідність прикраси формі упаковки і призначенню товарів, застосування сучасних матеріалів.

Поштова листівка (поштівка9 листівка, поштова картка) — відкритий лист на цупкому прямокутному аркуші паперу, що містить зазвичай адресу, поштову марку та зображення з одного боку і текст повідомлення — з другого. (Запис до словничків.) Дата появи першої листівки донині невідома. Так, за однією з версій, перша різдвяна листівка з'явилася в Англії 1794 року. Такий собі художник Добсон у вигляді привітання зі святом відправив своєму другові картинку із зображенням родини навколо ялинки. Другові це сподобалося, і наступного року Добсон виготовив з десяток подібних карток і розіслав їх усім своїм знайомим. А ще за кілька років знайшовся підприємець, який мальовані вітальні картки почав продавати. За іншою версією, уперше різдвяні листівки з'явилися 1841 року у вітрині книжкового магазину в Шотландії. Цікаво, що сьогодні різдвяні та новорічні листівки користуються найбільшою популярністю з-поміж усіх поштових карток. Але існують листівки і до інших свят. Ви всі бачили святкові листівки і не могли не зауважити, що окрім зображення листівки прикрашені й написами — шрифтовими композиціями. Шрифт має відповідати зображенню та кольоровому рішенню листівки.

Фізкультхвилинка

5. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

♦   3 якими видами прикладної графіки ви познайомилися сьогодні на уроці?

♦   Які твори належать до прикладної графіки?

♦   Які зображення ви обрали б для створення власного екслібрису?

♦   Які емоції викличе власноруч створена листівка у людини, якій вона призначена?

6. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Варіант № 1. Створення вітальної листівки до свята

Варіант № 2. Створення екслібрису для власної бібліотеки

Варіант № 3. Створення етикетки для товарів власної фірми-виробника (спорттовари, товари для дітей, кондитерські вироби та ін.)

7. Підбиття уроку. Образ. мистецтво 5 кл Прикладна (ужиткова) графіка

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: принести сиру картоплину, акварельні або гуашеві фарби, пензлі, прості олівці, гумки, аркуші паперу (альбоми).

3. Проголошення уроку завершеним.

ОБРАЗ. МИСТЕЦТВО 5 КЛ УРОК 17. ВИДИ ЖИВОПИСУ

Мета:

•   навчальна: ознайомити учнів з видами живопису, їх відмінностями, творами видатних живописців;

•   розвивальна: розвивати вміння насолоджуватися спогляданням творів живопису, визначати види живопису та аналізувати їх; формувати естетичні почуття, смак;

•   виховна: виховувати зацікавленість творами живопису, повагу до художників та їхньої праці.

Оснащення

•   Матеріали та інструменти: сира картопля, акварельні або гуашеві фарби, пензлі, прості олівці, гумки, аркуші паперу (альбоми), ємності для води, серветки для витирання рук і пензлів, клейонки.

•   Зоровий ряд: репродукції живописних творів (С. Васильківський «Весна в Україні»,

0.  Кипренський «Портрет А. К. Швальбе», А. Рубльов «Ангел» (фреска Успенського собору у Владимирі), В. Васнецов «Богородиця» (фреска Володимирського собору у Києві), мозаїка «Оранта» (головний вівтар собору Софії Київської), вітраж «Богородиця з прекрасного скла» (кафедральний собор Богоматері у Шартрі), Ж. Сьора «Запрошення на інтермедію (парад у цирку)»).

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку Образ. мистецтво 5 кл Види живопису

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

•   Які види образотворчого мистецтва ви знаєте?

•   Чим відрізняються твори графічного мистецтва від живопису?

•   Які живописні матеріали вам відомі? Якими з них ви вже працювали?

3. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

4. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Живопис — вид мистецтва, який здатний відтворити видиму реальність за допомогою кольору на двовимірній поверхні. Це зображення створено завдяки використанню художником законів перспективи, лінії, кольору, світлотіні. Психологи уподібнюють вплив живопису на людину до впливу музики. Світ живопису багатий та різноманітний. Це скарби, що людство накопичувало тисячоліттями. Не можна сказати, що художник змальовує життя таким, яким воно є. За допомогою фарб він передає свої думки, почуття, естетичні ідеали своєї епохи.

Твори живопису можуть бути станковими, монументальними, декоративними та мініатюрними. (Запис до словничків.)

Розберімося, чим же різняться ці види живопису.

Станковий живопис (від слова станок — мольберт, на який ставлять основу — картон, дошку, полотно для малювання картин) об'єднує твори самостійного значення, не пов'язані з архітектурним ансамблем. Твори станкового живопису розраховані на сприйняття з близької відстані. їх можна переносити, зберігати в житлових приміщеннях, установах, музеях. (Учитель розповідає про станковий живопис, його особливості та найвидатніші твори.)

Монументальний живопис — це живопис на архітектурних спорудах та інших стаціонарних основах. Йому властивий суспільно-значущий зміст, масштабність задуму, громадянський пафос, високий лад образів, звернення до великої колективної аудиторії та ін. В ансамблі монументальний живопис виконує також декоративну роль. (Учитель розповідає про монументальний живопис, його особливості та найвидатніші твори.)

Одним із найстаріших видів монументального живопису є стінний розпис. Сьогодні стіни та вікна будівель також прикрашають монументальним живописом. (Учитель розповідає про фрески, мозаїки, вітражі.)

Декоративний живопис — це частина архітектурного ансамблю чи творів декоративно-прикладного мистецтва (орнаментальні розмальовки та композиції, що не мають самостійного значення: панно, орнаменти, що підкреслюють функції предмета або оточують великі настінні сцени). (Учитель розповідає про декоративний живопис, його особливості та найвидатніші твори.)

Мініатюра (живопис) — невеличкий за обсягом твір у рукописах, книгах, на полотні та ін. (Учитель розповідає про живописну мініатюру, її особливості та найвидатніші твори.)

Фізкультхвилинка

5. ІНСТРУКТАЖ

Учитель. Сьогодні ви працюватимете у незвичайній техніці: створюватимете імітацію мозаїчного панно.

Варіант № 1. Працюватимемо у техніці відбитка. Для цього необхідно зробити штамп (кілька штампів різного розміру та форми) з розрізаної картоплини. Пам'ятайте про техніку безпеки під час роботи з ножем! На альбомному аркуші олівцем намітьте зображення майбутньої роботи. Умочуючи штампи у розведену фарбу, створіть власне панно на аркуші паперу.

Варіант № 2. Працюватимемо у техніці пуантилізму. (Учитель розповідає про особливості створення роботи в техніці пуантилізму.) Отже, сьогодні ми створюватимемо панно кольоровими точками. (Аналізування роботи Жоржа Сьора «Запрошення на інтермедію (парад у цирку)».)

6. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ Створення імітації мозаїчного панно

7. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

♦   Які види живопису вам запам'яталися?

♦   Чи доводилося вам зустрічати приклади монументального живопису? Розкажіть про свої враження.

8. Підбиття уроку. Образ. мистецтво 5 кл Види живопису

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку, оцінювання учнівських робіт).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: роздивитись удома, які кольори переважають у ваших домівках; запитати у рідних про їх кольорові вподобання; принести гуашеві або акварельні фарби, прості олівці, гумки, пензлі, аркуші паперу (альбоми).

3. Проголошення уроку завершеним.

ОБРАЗ. МИСТЕЦТВО 5 КЛ УРОК 18. КОЛІРНИЙ СПЕКТР

Мета:

•   навчальна: актуалізувати знання учнів про колір як головний засіб живопису; ознайомити з впливом кольору на людину, кольоровим спектром, поняттями «колірний тон», «насиченість кольору», «світлота»;

•   розвивальна: розвивати кольоросприйняття; розвивати вміння розрізняти кольори за їх світлотою, тоном, насиченістю;

•   виховна: виховувати зацікавленість творами образотворчого мистецтва. Оснащення

•   Матеріали та інструменти: прості олівці, гумки, гуашеві або акварельні фарби, пензлі, аркуші паперу (альбоми), ємності для води, серветки для витирання рук і пензлів, клейонки.

•   Зоровий ряд: репродукції картин (П. Сезанн «Натюрморт», Ф. де ла Гір «Астрономічні прилади», М. да Караваджо «Кошик з фруктами», К. Моне «Натюрморт з порцеляною, динею та фруктами»); схеми («Спектральне (колірне) коло» та ін.).

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку Образ. мистецтво 5 кл Колірний спектр

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

•   Які кольори вам подобаються найбільше?

•   Що таке колір? Чи знаєте ви, що таке спектр?

3. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

4. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Віддавна людство прагнуло вивчати властивості кольору, його природу та вплив різних кольорів на людину. Так виникла наука кольорознавство, яка увібрала знання про колір з різних наук — фізики, психології, медицини, математики і, звісно, образотворчого мистецтва.

Різнобарвність навколишнього світу ми бачимо завдяки зору та світлу. Але ви, мабуть, не замислювалися над тим, що світло впливає на те, яким ми сприймаємо колір освітлених предметів. Сонячне світло зазвичай називають білим світлом, яке падає на предмет та відбивається від нього, створюючи світло, що відбите. Необхідно запам'ятати, що колір непрозорого предмета визначається його відбитим світлом (рис. 1).

Усі предмети та об'єкти нашої планети не тільки поглинають пряме світло, а й відбивають його. Усі предмети впливають один на одний завдяки світлу, яке відбивають. Це важливо знати кожному художникові! Уперше висловив думку щодо складу білого світла англійський фізик Ісаак Ньютон. Він провів досліди та довів: якщо на шляху сонячного проміння поставити скляну призму — з неї вийде пучок різних кольорів, який має назву спектр (рис. 2).

Кольори у спектрі розташовані у певній послідовності — червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій та фіолетовий.

Уважно придивіться до спектра. Що ви бачите? Основні та похідні, теплі та холодні кольори (актуалізація знань із початкових класів).

Усі кольори, що є у спектрі, називають хроматичними.

Вивчаючи властивості кольорів, російський учений Михайло Васильович Ломоносов з'ясував, що поміж значної кількості хроматичних кольорів є тільки три (червоний, синій, жовтий), яких не можна дістати змішуванням інших кольорів. Ці кольори називають основними. Змішуючи основні кольори, дістають інші. Так, змішуючи червоний і синій кольори, дістають фіолетовий, змішуючи червоний і жовтий — оранжевий, а жовтий і синій — зелений. Фіолетовий, оранжевий і зелений кольори називають змішаними (похідними). Кольори, які у спектрі розташовані навпроти, є контрастними кольорами. Так контрастним до жовтого є фіолетовий колір, до червоного — зелений, а до синього — оранжевий. (Запис до словничків.)

Кожний хроматичний колір має такі властивості: кольоровий тон, світло-ту, насиченість кольору. Під кольоровим тоном розуміють таку його ознаку, за якою йому можна надати певну назву: червоний, синій, жовтий, зелений та ін. У природі є багато кольорових тонів. Світлота хроматичного кольору залежить від його здатності відбивати світлові промені. Два предмети одного кольорового тону, наприклад червоного, можна відрізнити за їх світ-лотою (світло-червоний, темно-червоний). Для кожного хроматичного кольору (червоного, синього, зеленого та ін.) завжди можна дібрати ахроматичний (сірий) колір, рівнозначний йому за світлотою. Під час змішування тієї самої кількості зеленої фарби з різними кількостями сірої фарби дістанемо суміші зеленувато-сірого кольору однакової світлості. Проте усі вони відрізнятимуться одна від одної та від вихідних кольорів (сірого, зеленого) насиченістю. (Запис до словничків.)

З уроків образотворчого мистецтва у початкових класах ви пам'ятаєте, що є теплі та холодні кольори. 

♦ Які кольори ми називаємо теплими? холодними?

Сьогодні, використовуючи набуті знання про колір, ви створите власні натюрморти в теплій або холодній кольоровій гамі.

Фізкультхвилинка

5. САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Зображення натюрморту у теплій або холодній гамі (можливий варіант роботи: клас об'єднується у дві групи — одна працює над натюрмортом у теплій гамі, друга — у холодній)

6. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

♦   Що таке спектрі Які кольори його утворюють?

♦   Хто першим розклав сонячний промінь на сім кольорів спектра?

♦   Що ми називаємо кольоровим тоном, світлотою та насиченістю кольору?

7. Підбиття уроку. Образ. мистецтво 5 кл Колірний спектр

1. Підбиття підсумків (загальна оцінка уроку).

2. Визначення завдання для підготовки до наступного уроку: принести гуаше-ві або акварельні фарби, прості олівці, гумки, пензлі, аркуші паперу (альбоми).

3. Проголошення уроку завершеним.